Психологічна служба школи

Проведення тренінгових занять у 7-их класах з метою підвищення рівня згуртованості учнів та розвитку лідерських якостей

Агресія в інтернеті - кібер булінг 

Сьогодні одним з найбільш популярних методів психологічної допомоги дітям  та дорослим є пісочна терапія. Завдяки цьому відносно новому методу, у людини розвивається здатність до самовираження і творчого сприйняття світу. Пісочна терапія допомагає розвивати у дітей пам’ять, увагу і просторову уяву.

Створюючи свій, неповторний світ на піску за допомогою різноманітних фігурок людина  передає нам всі свої фантазії і переживання. Пісочна терапія також сприяє розвитку наступних навичок:

– Формування комунікативних навичок;
– Поліпшення пам’яті, уваги та образного мислення;
– Розвиток дрібної моторики рук;
– Позбавлення від тривог і страхів.

Лі́дерство (англ. Leadership) — реалізація організаційного керівництва, яка реалізується топ-менеджментом. Лідерство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, планування, прийняття рішень, мотивування, організацію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення конкретних цілей. У сучасній науці, за наявністі спільності вихідних позицій, лідерство характеризується неоднозначно. Можна визначити наступні основні підходи до його трактування: 1. Лідерство — це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Політичне лідерство, пише Жан Блондель, — це «влада, здійснювана одним або декількома індивідами, для того, щоб спонукати членів націй до дій». 2. Лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера. Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство — це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів». 3. Лідерство — це вплив на інших людей.

Як надати дитині допомогу в адаптації до школи?

Найважливіший результат такої допомоги – це відновити у дитини позитивне ставлення до життя, в тому числі і до повсякденної шкільної діяльності, до всіх осіб, які беруть участь у навчальному процесі (дитина – батьки-вчителі). Коли навчання приносить дітям радість або хоча б не викликає негативних переживань, пов’язаних з усвідомленням себе неповноцінним, недостатнім любові, тоді школа не є проблемою.

Дитині, яка починає навчання в школі, необхідна моральна та емоційна підтримка. Її треба не просто хвалити (і поменше сварити, а краще взагалі не сварити), а хвалити саме тоді, коли він щось робить. Але:
1) у жодному разі не порівнювати його посередні результати з еталоном, тобто з вимогами шкільної програми, досягненнями інших, більш успішних, учнів. Краще взагалі ніколи не порівнювати дитину з іншими дітьми (згадайте своє дитинство).
2) Порівнювати дитину можна тільки з ним самим і хвалити тільки за одне: поліпшення його власних результатів. Якщо у вчорашньому домашньому завданні він зробив 3 помилки, а в сьогоднішньому – 2, це потрібно відзначити як реальний успіх, який повинен бути оцінений щиро і без іронії батьками. Слід підкреслити, що раз вона щось навчився робити добре, то поступово навчиться всьому іншому.

Батьки повинні терпляче чекати успіхів, тому на шкільних справах найчастіше і відбувається замикання порочного кола тривожності. Школа повинна дуже довго залишатися сферою позитивного оцінювання. Хворобливість шкільної сфери повинна бути знижена такими засобами: знизити цінність шкільних оцінок, тобто показати дитині, що її люблять не за гарне навчання, а люблять, цінують, приймають взагалі як власне дитину. Чим більше ми намагаємося виховувати, тиснути, тим більше зростає опір, який проявляється іноді у різко негативному, яскраво вираженій демонстративній поведінці, як уже говорилося, демонстративність, істеричність, примхливість породжується відсутністю любові, уваги, ласки, розуміння у житті дитини. Кожен випадок краще розглядати індивідуально. Можна лише дати деякі загальні рекомендації. Всі зауваження звести до мінімуму, коли дитина “вередує”, а головне до мінімуму звести емоційність ваших реакцій, бо саме емоційності дитина і домагається. Карати за істерики одним способом – позбавленням спілкування (спокійне, а не демонстративне). Головна нагорода – це добре, любляче, відкрите, довірливе спілкування в ті хвилини, коли дитина спокійна, урівноважена.